Прізвище як особова назва пройшло довгий шлях свого становлення, виникаючи у мові народу в різні періоди й маючи безпосередній зв’язок з його культурою, побутом, історією. Вони є специфічними для соціальних груп та прошарків, тому внутрішня їх форма вмотивовується відповідними твірними основами. Первісно кожне прізвисько і прізвище було чимось зумовлене і щось означало׃ завжди існувала якась підстава для того, щоб людині дати назву, яка мала б відрізняти її від інших [5, 8]. Як зазначає М.Худаш, найбільш уживаними і найпоширенішими засобами додаткової ідентифікації особи були від найдавніших часів найменування по батькові, потім – за місцем проживання чи походження, за професією або заняттям і, звичайно, різні індивідуальні “вуличні” прізвиська [9, 41]. Серед останніх певне місце в українському антропоніміконі посідають прізвища, що походять від неособових апелятивів, які потребують не менш детального розгляду.
Висвітленням семантики твірних основ сучасних прізвищ у вітчизняному мовознавстві займались І.Сухомлин, Г.Бучко, С.Панцьо, Ю.Редько, П.Чучка, Ю.Карпенко, В.Познанська, Л.Кракалія та ін.
Мета статті – розглянути сучасні прізвища жителів Дніпровського Припоріжжя, похідні від неособових апелятивів (це близько 4216 назв).
Прізвищами категорії nomina impersonalia є такі лексеми, що у своїй основі містять переважно первісний мотив номінації. Аналізувати ці ідентифікаційні засоби можна як такі, що пов’язані з відапелятивними давніми слов’янськими автохтонними іменами, які виникли на основі забобонно-містичних уявлень наших предків. І хоча всі апелятиви на момент їх перетворення в оніми мають особове значення, для апелятивів із категорії nomina impersonalia це значення є обов’язково метафоричним. [7, 17]. Зв’язок конкретного антропоніма з уявленням людини про навколишній світ і його зв’язок з конкретною людиною реконструюється набагато складніше [3, 76]. На період надання особі прізвиська в цю назву вкладали певний зміст, що був, очевидно, зрозумілим для певного кола людей. Як зазначає, І.Желєзняк, тільки повторення ідентичних імен створило ім’я-знак, який сконцетрував у собі смисл-зв’язок (поняття) з навколишнім середовищем [3, 76-77]. Крім цього, антропоніми, що походять від неособових апелятивів, мають твірні слова, що поступово набирали нового значення й ставали своєрідними символами.
У сучасній ономастиці й досі існує проблема розмежування давніх слов’янських автохтонних імен відапелятивного походження з побутовими прізвиськами, що виникали не з забобонно-містичних мотивів, а з потреби влучної номінативної характеристики людини, в основі чого могли бути напівсвідомі асоціативні процеси метафоризаціїї та метонімізації. Метафоризація передбачає перенесення імені з одного об’єкта на інший за дійсною або уявною подібністю, внаслідок чого й виникає власне ім’я. Наприклад: прізвисько Лисиця могло надаватися хитрій людині, Медвідь – неповороткій. Саме у цьому контексті слушною є думка І.Желєзняк про те, що такі прізвища не мали прямого зв’язку з твариною, а набирали ще кілька ступенів асоціацій від тотема до антропоніма; така антропооснова для оточуючих мала кілька семантичних зв’язків, які всі разом містили певний світоглядний код, що до певної міри ускладнювався, доки не ставав тільки мовним знаком [3, 77].
Розглянемо лексико-семантичні групи прізвиськ, що сформували сучасні прізвища Дніпровського Припоріжжя.
1. ЛСГ “Назви тварин”
У Дніпровському Припоріжжі фіксується 880 прізвищ (6,3%), що походять від назв тварин. Як зазначає І.Фаріон, у названій ЛСГ панівним, очевидно, був відстрашувально-захисний мотив номінації, хоча можливий і міфологічно-тотемічний вплив назв певних звірів [7, 17]. Такої ж думки, за свідченням І.Фаріон, дотримується й І.Огієнко, який вважає, що епоха тотемізму спричинила значну персоніфікацію звірів, помітну на прізвищевому іменникові, наприклад: лис – хитрун, заєць – боягуз, тур – символ могутньої сили, відваги та мужності тощо [там же].
У Припоріжжі прізвища досліджуваної групи за їхніми первісними етимонами поділяються на такі основні підгрупи:
1) “свійські тварини” (245): Баране́нко, Буга́й, Во́лик, Жеребе́ць, Коби́льська, Кіт, Собаче́нко, Цапо́к, Кара́мушко (від “караман” – “название черного вола” [6, т. 2, 220]), Пацра (від “паця” – “порося” [4, т. 2, 227]), Ба́рна (від “барна” – “темносерый вол” [6, т. 1, 31]).
Найактивніша семема: “коза/козел” (23): Коза́, Козе́л, Козле́нко, Козе́нко, Козло́в(а); найпоширеніші прізвища: Козле́нко (45), Коте́нко (45).
2) “дикі птахи” (218): Бе́ркут, Воро́на, Гага́рін, Глкін, Грачу́к, Дроздо́ва, Жа́йворонок, Дрофа́, Перепе́лкін, Лебеде́нко, Орло́вський, Крук (“великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям; ворон” [4, т. 2, 399]), Соколе́вич, Скворцо́в, Я́стребов.
Найактивніші семеми: “ворон(а)” (16): Воро́на, Во́рон, Вороне́нко, Во́ронов(а); “сокіл” (11): Со́кіл, Соколе́нко, Соколо́в(а); найпоширеніші прізвища: Кули́к (179), Го́луб (137), Ле́бідь (108), Жураве́ль (96), Шпак (59), Зозу́ля (57), Ча́йка (56), Соро́ка (55).
3) “дикі звірі” (193): Бо́брик, Ви́дра, Ведмі́дь, Єжо́ва, За́йченко, Куни́цький, Ку́на, Лиси́ця, Ло́сєв, Медведю́к, Туре́нко, Щур.
Найактивніші семеми: “ведмідь” (9): Ведмі́дь, Ведмеде́нко, Медві́дь; “вовк” (7): Вовк, Вовку́н, Во́лков(а); “бобер” (7): Бо́брик, Бобриче́нко, Бобро́в; “заєць” (6): За́яц, За́єць, За́йцев(а); найпоширеніші прізвища: За́йченко (92), Во́лков (78), За́єць (77), Вовк (72).
4) “комахи” (72): Блоха́, Гни́да, Жу́ков, Кома́шко, Му́хін, О́вод, Саранча́.
Найактивніші семеми: “жук” (5): Жу́ков(а), Жук, Жуче́нко; “муха” (5): Му́ха, Му́хін(а); найпоширеніше прізвище: Жук (85).
5) “риби” (52): Кара́сь, Ко́роп, кунєв, Осетро́в, Суда́к, Со́міков, Щу́кін.
Найактивніша семема: “риба” (8): Ри́бченко, Рибе́ць, Ри́бка, Ри́бін(а), Ри́бкіна; найпоширеніше прізвище: Ля́щенко (62).
6) “земноводні плазуни, ракоподібні, черви та ін.” (50): Глистюче́нко, Жабите́нко, Змій, Ко́брин, Лягу́шин, П’я́вка, Червяко́в, Черепа́хін.
Найактивніша семема – “рак” (4): Рак, Рачо́к, Ра́кін(а), Ра́ков; найпоширеніше прізвище – Рак (19).
7) “домашні птахи” (42): Гу́сєв, Ка́чка, Ку́рочкіна, Півня́к, Пітухо́ва, У́ткіна, Ципльо́нкова.
Найактивніші семеми: “ку́рка” (6): Ку́рочкін(а), Ку́ркін, Курі́нька, Ку́рочка; “півень” (5): Пі́вень, Пі́вник, Пі́внєв(а); найпоширеніше прізвище – Пвень (27).
2. ЛСГ “Назви предметів побуту, знарядь праці та їх частин”
У Припорізькому регіоні фіксується 675 прізвищ (4,8%), що мають в основі апелятиви названої лексико-семантичної групи. Як зазначає М.Худаш, побутово прізвищеві назви цього типу не вживалися ні в експресивному плані, ні в народних зіставленнях чи порівняннях, щоб їх можна було розглядати як експресивні власні імена або прізвиська; тому з приводу них можна лише висловлювати якісь припущення чи вважати їх наслідком номінаційних процесів метафоризації та метонімізації, що побудовані на підсвідомих асоціаціях за подібністю чи перенесенням ознак із об’єкта на суб’єкт [8, 175–176].
В основах прізвищ Припоріжжя згаданої лексико-семантичної групи фіксуються назви предметів домашнього вжитку та хатнього устаткування: Бо́дня, Горшко́ва, Ковш, Коромисляче́нко, Казано́к, Мешо́к, Су́мкін, Скри́нька, Що́ткін; назви засобів праці: Ба́рда (“сокира, тесак” [4, т. 1, 92]), Ска́фа (“скахва” – “інструмент для очищення шкіри” [6, т. 4, 132]), Байба́ра (“довгий батіг у пастухів” [4, т. 1, 79]), Гвозде́нко, Мо́лотов, Лопа́та, Соха́, Соки́рко, Топо́р, Ши́лов; назви різного приладдя, предметів та їх частин: Держа́к, Де́ка (“деталь молотильного апарата...” [4, т. 1, 724]), О́бух, Чо́пик, Ка́рдаш (“чесальна машина” [4, т. 2, 222]); назви музичних інструментів: Банду́рко, Ду́дкіна, Скри́пченко та ін.
Найактивніші семеми: “короб(ка)” (5): Коро́бка, Коробко́, Коробко́в(а), Ко́робов, Коро́бко; “колода” (5): Коло́дка, Коло́да, Коло́дин, Коло́діна, Коло́дченко; “бандура” (5): Банду́ра, Банду́рко, Банду́рка, Бандуро́вич, Бандуро́вський. Найпоширеніші прізвища: Хомути́на (44), Ду́дка (38).
3. ЛСГ “Назви рослин”
У Дніпровському Припоріжжі фіксується 560 (4%) прізвищ, що мають в основі назву рослини. На думку М.Худаша, назви рослин і дерев, маючи побажальний характер, правили за хліборобське щастя [8, 174]. Г.Бучко вважає, що антропоніми з первісною семантикою “флора” мають на собі відбиток дохристиянських культів [1, 184]. Як зазначає І.Фаріон, “... надаючи новонародженим відповідні особові назви, батьки сподівалися передати дитині властивості цих дерев, злаків, кущів, які б мали виконувати побажальну чи охоронно-відстрашувальну функцію” [7, 18].
Твірними словами прізвищ Припоріжжя виступають лексеми таких основних підгруп указаної лексико-семантичної групи:
1) назви дерев та кущів (230): Вільхо́вий, Граб ( “листяне дерево або кущ” [4, т. 1, 655]), Ду́бова, Круши́на, Клено́вий, Ряби́нський, Сли́ва, Сморо́діна, Сосни́ч, Осо́кін.
Найактивніша семема: “дуб” (22): Дубови́й(а), Дуби́цький, Дубо́вський, Дуб, Дубове́ць, Дубе́нко; найпоширеніші прізвища: Дубе́нко (41), Ли́пка (46).
2) назви трав’янистих рослин (112): Барві́нченко, Виногра́д, Горохі́вська, Кропи́ва, Лепе́ха (“трав’яниста багаторічна рослина” [4, т. 2, 469], Лобода́, Хмеле́нко.
Найактивніші семеми: “очерет” (7): Очеретню́к, Очере́тько, Очере́тна, Очере́тяний(а); “горох” (5): Горо́х, Горо́шко, Горо́хов; найпоширеніші прізвища: Лобода́ (65), Череда́ (30).
3) назви частин рослин, плодів (108): Гілкова́, Жолудьк, Ко́рінь, Ко́лосов, Кача́нова, Кожу́рина, Ліщи́на, Лоза́, Лу́шпа, Орі́шечок, Стебле́цька, Тичи́нська, Ши́шкін, Я́года, Струк ( “качан кукурудзи” [6, т. 4, 219]).
Найактивніші семеми: “квітка” (5): Кві́тка, Квітко́, Кві́тченко; “лоза” (4): Лоза́, Лозови́й(а), Лози́нський; найпоширеніші прізвища: Лоза́ (95), Кача́н (59).
4) назви овочів (62): Бу́льба, Капу́стін, Огурцо́в, Морко́вкін, Перцо́вська, Цибу́ля, Часни́к.
Найактивніші семеми – “капуста” (4): Капу́ста, Капу́стін, Капусті́н(а), Капустя́нський(а); найпоширеніші прізвища: Ре́дька (74), Буря́к (43).
5) назви грибів (48): Борови́к, Грибо́вський, Дубови́к, Масльо́нкін, Ольхови́к.
Найактивніша семема –“боровик” (3): Борови́к, Боро́вик, Боровико́в. Найпоширеніші прізвища: Ольхови́к (73), Борови́к (27).
4. ЛСГ “Назви частин тіла людини, тварини”
У Дніпровському Припоріжжі зафіксовано 445 (3,2%) прізвищ, які походять від іменників названої лексико-семантичної групи. Такі назви виражали, очевидно, нейтральний або побутово-забобонний мотив номінації чи були вуличними прізвиськами за яскраво вираженою зовнішньою ознакою й віднесені до лексико-семантичної групи “Назви осіб за зовнішньою ознакою”. Проте слід окремо виділити ті прізвища, які походять від назв частин тіла, організму людини і тварини. Тому досліджувані лексеми поділяємо на дві підгрупи:
1) назви частин людського організму (365): Бедра́нь, Головко́, Жи́лін, Ребрі́й, Локте́вич, Ло́бас, Ручи́ця, Жвотов, Шиє́нко.
Найактивніші семеми – “горб” (30): Горбе́нко, Горбуно́в(а), Го́рбань; “губи” (18): Губе́нко, Губа́нов(а), Губа́к, Губа́; “зуби” (17): Зубе́ня, Зуб, Зубе́нко, Зубко; “вуса” (16): Вусе́нко, У́сов(а), У́сик, Усе́нко; “ніс” (14): Но́сенко, Нос, Носа́ч; “чуб” (14): Чубане́ць, Чуб, Чубе́нко; “лоб” (12): Лоб, Лоба́нь, Лобаче́нко. Найпоширеніші прізвища: Головко́ (142), Зуб (100), Чупри́на (85), Губа́ (64);
2) назви частин тіла тварини (80): Гребішо́к, Гри́ва, Жа́лов, Кле́шня, Кл-євський, Крило́ва, Лапко́, Рожко́, Мо́рдин, Хво́стик.
Найактивніша семема – “роги” (8): Рога́ч, Рогачо́в(а), Ро́гов; найпоширеніші прізвища: Гребеню́к (41), Рожко́ (37).
5. ЛСГ “Назви страв, напоїв, продуктів харчування”
В основах 310 (2,2%) прізвищ Припоріжжя фіксуються апелятиви вказаної лексико-семантичної групи. Як вважає М.Худаш, у таких основах втілювалося побажання бути ситим, мати достаток у харчах або хоча б у якійсь конкретній їжі, але назва страви могла бути і влучним прізвиськом за уподібненням чи порівнянням [8, 174]. Прізвища Дніпровського Припоріжжя поділяються на дві підгрупи:
1) назви, що походять від назв видів їжі та продуктів харчування (225): Блино́ва, Бу́блик, Бри́нза, Галу́шкіна, Колбасю́к, Пу́тря (“страва з ячної крупи й солодкого квасу” [4, т. 3, 856], Пирого́в, Масле́нко, Кале́ник (“хліб з калиновими ягодами” [6, т. 2, 210]);
2) назви, що походять від назв напоїв (85): Бра́га, Кисе́ль, Квас, Кави́цький.
Найактивніша семема – “масло” (11): Маслі́й, Масло́, Масле́нко, Ма́слов(а); найпоширеніші прізвища: Кру́пський(а) (62), Солодо́вник (62), Са́ло (57).
6. ЛСГ “Назви абстрактних понять”
У Припорізькому регіоні нараховується 220 (1,5%) прізвищ цієї ЛСГ. І.Фаріон вважає, що саме в цій групі найбільше умовностей та різноспектровості щодо мотивів номінації. Такі назви є “... результатом метафоричного уособлення, антропоморфізму ...” [7, 19–20]. Наприклад: Бе́дін, Волоки́та, До́ля, Го́лод, Журбе́нко, Пра́вденко, Кри́вда, Ну́ждін, Ла́года, Ро́зум, Стиде́нко, Си́ла, Сум, Секре́т, Сме́ртін, Шко́да.
Найактивніші семеми – “сила” (4): Силе́нко, Силю́к, Си́ла, Си́лин; “біда” (3): Бе́дін(а), Біда́ш, Біде́нко; найпоширеніше прізвище: Робо́та (32).
7. ЛСГ “Назви явищ природи і різних часових понять”
На території Дніпровського Припоріжжя нараховується 175 (1,2%) прізвищ цієї групи. Приклади: Гро́мова, Вітре́нко, Вечі́рко, Зо́рін, Заверю́ха, Зима́, Мете́ліцин, Морозю́к, Субо́тенко, Середа́, Осінні́й, Холодо́вський.
Найактивніші семеми – “субота” (4): Субо́тенко, Субо́та, Субо́тній(я), Субо́тін(а); “мороз” (4): Морозе́нко, Морозю́к, Моро́з, Моро́зов(а); “холод” (4): Холоди́шина, Хо́лод, Холо́дний, Холодо́вський. Найпоширеніші прізвища: Моро́з (185), Моро́зов (63), Хма́ра (58).
8. ЛСГ “Назви рельєфу та видів рослинного покриву”
У Дніпровському Припоріжжі від таких назв походять 163 (1,1%) прізвища. Приклади: Бережо́к, Баюрча́к (від ”баюра” – “1) велика калюжа; 2) яма” [4, т. 1, 101]), Дубра́ва, Доро́га, Га́йченко, Ліс, Моги́ла.
Найактивніші семеми не виділяються. Найпоширеніші прізвища: Я́вір (24), Гора́ (15). Прізвища названої лексико-семантичної групи в основному походять від безсуфіксних лексем-прізвиськ: Гай, Гора́, Доро́га, Дубра́ва, Ліс, Я́вір.
9. ЛСГ “Назви одягу, взуття, тканини”
У Припорізькому регіоні такі основи мотивують 148 (1%) прізвищ. Ця лексико-семантична група за мотивами номінації особи споріднена з твірними основами прізвищ, що походять від назв конкретних предметів та реалій. Наприклад: Каба́т (від “ка́бат” – “1) солдатська куртка; 2) пальто” [4, т. 2, 204]), Кожу́шко, Носко́в, Мони́шко, Портя́нка, Соро́чкін, Семеря́га (“1) домоткане грубе нефарбоване сукно; 2) верхній селянський одяг із такого сукна” [4, т. 4, 176]), Сарда́к (“діал. рід верхнього теплого короткого сукняного одягу” [4, т. 4, 149]), Сбо (“черевики на дерев’яних підошвах” [4, т. 4, 132]), Тене́тко (від “тене́тка” – “дуже поношена сорочка” [4, т. 4, 506]), Череви́к, Шля́пін, Шубе́нко.
Найактивніша семема – “кожух” (3): Кожу́х, Кожу́шко, Кожу́шний(а). Найпоширеніші прізвища: Ша́пка (27), Штанько́ (23).
10. ЛСГ “Назви будівель, споруд, житла та їх частин”
Від апелятивів названої групи утворено 76 (0,5%) прізвищ Припоріжжя. Приклади: Бара́ков, Комі́нушко, Ди́марів, Корпусе́нко, Хати́на, Що́гла (“1) високий стовп...; 2) висотна споруда...” [4, т. 4, 922]).
Найактивніші семеми не виділяються. Найпоширеніше прізвище – Погребня́к (10).
11. ЛСГ “Назви чисел”
На території Дніпровського Припоріжжя від таких назв походить 38 (0,2%) прізвищ: Десятери́к, Дев’я́тко, Первк, П’ята́к, Перві́й, Семере́нко. Ці прізвища вказували в основному на черговість народження: Перва́к, Сема́к, Третя́к, Шоста́к, Семерня́. Найпоширеніше прізвище: Третя́к (52).
Решта прізвищ Припоріжжя представлена поодинокими лексемами, які не відносяться до перелічених груп (336): Верши́на, Ка́пля, Копі́йка, Ло́мтєков, Ма́сляниця, О́гнєв, Петля́, Пє́ночка, Пузирько́ва, Ту́зик, Чи́рва та ін.
Отже, змістове наповнення кожного антропоніма залежало від того, як людина відчувала себе й навколишній світ. Чим глибше відбувалося це пізнання, тим більше ускладнювалося поняття, відображене в антрополексемі. Мотиви номінації особи слід шукати не лише з огляду на лексико-семантчний характер твірних основ, а й враховувати історико-етнографічні, міфологічні й інші дані.
Словничок до статті
Антропонім – будь-яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім, кличка).
Апелятив – іменник, що виражає загальну назву предмета.
Відапелятивне прізвище – прізвище, походження якого пов’язане із загальним іменником.
Етимон – вихідне, мотивуюче слово, його первісна форма і значення, від якого походить існуюче в сучасній мові слово; внутрішня форма слова, та ознака, за якою предмет одержав назву.
Категорія „nomina impersonalia” – категорія прізвищ, що походить від неособових апелятивів.
Онім – слово або словосполучення, що служать для виділення об’єкта, який називається серед інших об’єктів; власне ім’я.
Ономастика – розділ лексикології, що вивчає власні назви.
Прізвисько – різновид антропоніма; додаткове ім’я, що дається людині відповідно до її характерних рис, життєвих обставин чи за аналогією.
Прізвище – вид антропоніма; успадкована офіційна назва, що вказує на належність людини до окремої родини.
Семема – мовна одиниця плану змісту, яка співвідноситься з морфемою (мінімальною одиницею плану вираження) і становить сукупність компонентів її значення.
Література
1. Бучко Г.Є. Прізвища Бойківщини і язичництво східних слов’ян // Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. – К., 1992. – С.183 – 186.
2.Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Антропонімія Дніпровського Припоріжжя і суміжних регіонів України: Монографія / За ред. д.філол.н., проф. В.О.Горпинича // Ономастика і апелятиви. – Вип. 25. – Дніпропетровськ-Миколаїв: Вид-во „Іліон”, 2006. – 237 с.
3. Желєзняк І.М. Світоглядний код слов’янської антропонімної лексики // Актуальні питання антропоніміки. – К., 2005. – 272 с.
4. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл. В. Яременко, О.Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999.
5. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. – К.׃ Наук. думка, 1966. – 216с.
6. Словарь української мови: В 4 т. // Упоряд. з додатком влас. матеріалу Б. Грінченко. – К., 1907–1909.
7. Фаріон І.Д. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці ХVІІІ-початку ХІХ століття (з етимологічним словником). – Львів׃ Літопис, 2001. – 371
Ірина Корнієнко
УДК-811.161.2
У статті розглянуто особливості лексико-семантичної бази відапелятивних прізвищ категорії „nomina impersonalia” Дніпровського Припоріжжя; їх лексико-семантичні групи, найактивніші семеми та найпоширеніші прізвища.
Ключові слова: прізвище, лексико-семантична група, відапелятивні прізвища, семема, найпоширеніше прізвище.